Я кожен день святкую дар життя.
До трапези запрошую світанок.
Ласкавий промінь, ніби й знехотя,
Сором’язливо завітав на ґанок.
Осінній вітер дмухав у свисток,
Йому я навстіж відчинила двері.
А з ним кленовий завітав листок –
Вдвох вальсували у нічному сквері.
У синім небі плавали човни,
Стікали з весел краплі на долоні.
Поміж гіллям старезної сосни
Якийсь музи́ка грав на саксофоні.
Гуп-гуп – почулось. Кругле, мов клубок,
На стежку сіло яблуко зелене,
Зробило ще один рішучий крок
Та й проситься на трапезу до мене.
Калини кетяг, золотий горіх
І темно-сині грона винограду –
Я в гості запросила їх усіх,
Дала притулок ще до снігопаду.
Я кожен день святкую дар життя –
Дощем частуюсь, сонцем, плодом, цвітом.
Беру щодня легесеньке взуття,
Мандрую цим благословенним світом.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2021
автор: Галина Брич