Скроні вкрились сивиною,
Втратив більше, аніж мав.
Я чужою стороною
Пів життя промандрував.
Щось шукав, та не знаходив,
Хоч і байдиків не бив.
Марно сили свої зводив,
На свій вік не заробив.
Не вхопив за хвіст жар-птицю,
Не знайшов, та не біда.
В старість викопав криницю,
Щоб своя була вода.
Пью з криниці не озерну,
Це і ввесь мій «девиденд».
Маю пенсію мізерну
Ту, що платить президент.
Жив життя своє під гасла,
Рідну партію любив.
Лиш тоді надія згасла,
Як «Союз» вождь загубив.
Тож, тепер немає віри
Ні в «ЄдУ», а ні у «Рух».
Не знайти в душі довіри,
Якщо випустили дух.
-Кожен гідний свого роду,
Так повчав колись нас дід.
П’ю тепер з криниці воду
Вранці, на ніч та в обід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2021
автор: Сідий