Я не знаю, що мені готує доля,
І чи довго ще топтати ряст,
Але хочу, щоб країна процвітала,
І щоб в нас усе було гаразд.
Щоб не знали наші люди горя,
Позбулися всіх жахіть війни,
Небо мирне, сонячне і чисте
Над собою бачили вони.
Буйно ниви колосилися хлібами,
По весні цвіли, як у раю, сади,
Не хотіла молодь щастя десь шукати,
А верталися додому назавжди.
Піднімали фабрики й заводи,
Не шукали за кордоном мрій,
Там не гнули спини на чужинців,
Чорнозем щоб обробляли свій.
Не ходити по світах з торбами,
Наче ті нещасні жебраки,
Вже, нарешті, гордість свою мати
Й бути незалежними таки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2021
автор: М.Гомон