Горбистий випав жінці шлях,
Хоч спотикалася, долала,
Свій хрест нікому не давала:
Згиналась, падала, та… йшла.
Вона ішла, назло усім,
На долю теж не нарікала,
Легких стежинок не шукала.
Купалось личко у красі…
Сміливо йшла навстріч біді,
Давно згубивши ключ до щастя.
Полин для неї був причастям…
За інших мусила радіть.
Навчилася із горем жить,
Із самотою розмовляти…
Чи долі це була розплата?
Геть розучилася тужить…
Чи так судилось жінці цій:
Не мати від життя утіхи?
Усі її буремні віхи
Вписали зморшки на лиці.
Вже й осінь жінки добіга…
Попереду – зима сувора…
Ба, обнялась вона із горем…
Все важче йти її ногам…
18.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: Ганна Верес