Я так люблю щасливу нашу осінь,
Вона обох до пари нас звела.
Вінок кохання заплела у коси,
У казку нас за руку повела.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як я,
Молитвою звучить любов моя.
А серце виривається з грудей,
Як поглядом торкаєшся очей.
Я так люблю щасливу нашу зиму,
Горить багаття у каміні знов.
Вслухаємось з тобою в хуртовину,
А серце зігріває нам любов.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ми,
Цілунками зігріємось весни.
Вона у нас у серденьку живе,
І кожен день дарує щось нове.
Я так люблю щасливу нашу весну,
Коли сади буяють у цвіту.
Вони для нас встеляють цвітом стежку
І ти мене кохаєш лиш одну.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ти,
Ми будем почуття ті берегти.
Летять у височінь твої слова,
Лебідонько моя ти чарівна.
Я так люблю щасливе наше літо,
Воно нас гріє, як твоя любов.
У келихи вино уже налито,
То нашого кохання ніжний зов.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ти,
Ніхто не покохає так, як я.
Всміхається нам небо з висоти
І береже нас матінка - Земля.
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)