Упала зірка… покотилась… згасла…
Лишивши вірші між осінніх злив.
Пішла від нас раптово, передчасно,
І змовкла муза стомлена, коли
тільки вітри засмучено гули.
Душа, яка в поезії співала,
Злетіла ввись… і холод пронизав.
Згасило свічку незборимим шквалом,
Який невідворотністю терзав,
Тік стеарин… в розтоплених сльозах…
Та світлі вірші не лишають Всесвіт –
Вони між друзів та близьки́х живуть.
Тонка душа, вразлива, безтілесна,
Зібравшись в дальню подорож нову,
Зринає в небо… в вічну синяву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка