Пресвятій Трійці
з ошелешенням і любов’ю
присвячується
Якщо в світліючих словах
було повітря
наступним буде легкий
віддих
і з тим благословенний подив
і в ліру увійде —
як йдуть народи
й народів подих
як сонце в сяйві
як сонце в маєво —
так і слова
по вірі
слова любові —
слова по вірі
двоє втекли від звірів
авжеж вони — мої
слова по вірі
мов корабельні сосни —
дві —
по вірі
шумлять у вітрі
квітнуть у вітрі і в повітрі
любов — без слів!
втекли із міста
щоби моглось чим дихать
й щоби любов казала
тихо
що спекались — в родинах лиха
бо все з повітрям
входить
і не розберись лиш
о! це любов
бо бач — не в’яне
це ж голос в місті —
не любов
все деревяне
і падше листом
а ось — є чисте!
спекались гірших звірів
точно! їх слово
я оберігав
по вірі
і Слово! — їх оберіга по вірі!
то вже і слово — упаде
моїм серцям на нитках —
і мій лист
точне! — це злитки золоті
сонце вкидає в ліс
й що я приніс
та бач й словА навскіс —
у вишнє
тепліючи у Вишнє подались
як мирне ще живе
і не колишнє
я буду красить
як у Небі класиків
левкасять
й вони свої — у дошку
чи ж з дошки виступить любов?
левкасять емпіреями як сонце
ці низи у товщі
і клеять
і левкаситимуть — знов
поки лизне любов
вища Любов!
і вибухаючі припаси
ударить молнія як Вишня —
дОбра
і розпадеться сонце!
й блисне справді —
образ
удвох втекли безумні ці
ці вишколенці!
але і в цім
удар є Бога!
бо вони в руці
Божа Любов
і Божий Камінь новий — й гнів
що плавить струменем! —
і черстве серце й камінці!
коли неявлено пала і в слові цім
навіть — у місті!
все сірі джунглі
а серця там — камінці
що вас попалить
й черствих класиків
наприкінці
і дощ оплаче вам сліди
на манівці
свята любов
із люблячих
з Вогнем
подасть іти через Огонь в кінці
пекучіш зовнішньо
тоді як внутрі тихо
гріють-світять пломінці
якщо світліючих
вбира святе повітря зрання
то є величне
яко над морем Сонце Правди
й Духа зітхання!
27.10.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович