Заслонив небо й розходився дощ,
Немов та баба, що курей ганяє,
Як той із печі, ще киплячий борщ,
Що з баняка в тарілки аж стрибає!
Чого шумиш так буйно і ретиво?
Чом неспокійно в тебе на душі?
Свою роботу ти роби красиво,
Щоби раділи навкруги усі,
А ти заллєш, зламаєш живі квіти,
Наробиш лиха матінці - землі,
Хіба ж від цього будеш ти радіти,
Коли он плачуть і старі й малі?
Задумавсь дощ… напевне, поспішив я…
Хотів наввипередки з вітром гопака,
А що зробив? Все потрощив, дурило!
Робота й справді не годиться отака.
І дощ принишк… залюбки поливає
Чарівні квіти, зрілі врожаї…
Коли з любов’ю зроблена робота –
В душі співати будуть солов’ї!
В.Ф.- 10. 10. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: Веселенька Дачниця