Пошарпані двері, облущена фарба
Кімната з відтінками болю
А я ж обіцяла, я справді старалась
У пальцях стискаючи волю
Ні кроку назад, не плачу, лиш хрипну
Поки порожнеча ув'язнює душу
Я стала ще більш учорашня і звична
Та більше не каюсь, я грішна, я мушу...
Я можу спинитись, під шкіру шипами
І в вени дурману із вірою в вірність
Та тиша п'янка лиш правдою ранить
Найгірша без тебе вічність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Марамі