Крихка, мов квітка альстромерії,
Чий колір тяжіє до змісту,
Та сповіщає лише про форму,
Бо що сьогодні чорне - те завтра стане
Білим і навпаки.
Мене пригнічують не дні
Чи ночі,
А страчені роки.
Коли в очікуванні
Звістки ти чекаєш
І міряєш години
Дощами, снігом,
Відлигами
І
Падолистом,
То природа теж очікує.
Але сніг розтане
Швидше,
Дощі напоять землю,
Відлига вщухне від тепла,
А час наївно скаже:
"Ти вже іншаєш,
Бо ти тоді собою не була".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2021
автор: Олена Ганько