/вільний переклад народної пісні./
Стривай, паровозе, спини ти колеса,
На гальма дави, провіднику.
Там матінки очі, глибокії плеса
Чекають на мене у садку.
Дарма сподівання на рідного сина –
Я, мамо, непевний шлях обрав…
Загроза і ризик – чомусь мої стежини,
Життя ж бо для мене – вічна гра.
Якщо ж до в’язниці потраплю за грати,
Розбити решітки до снаги.
Під місяць зрадливий я стану втікати –
Устигнути б в рідні береги…
Якщо ж вартовим я потраплю на очі –
Впаде із очей печаль скупа:
Тривога і постріл… щось груди лоскоче –
То я під острогом тим упав.
Чекатиму смерті у ліжку казеннім
І, як би я, рідна, не хотів,
Тебе не пропустять до біглого мене
Побачитись ще раз при житті.
Минає наш потяг долини і гори,
Летить він, не знаючи куди.
Та я поспішаю, голодний та хворий,
До матінки, де б я не блудив.
Встигай, паровозе, спинити колеса,
Щоб долю змінити заважку.
І доки ще не пізно зробити цю зупинку –
На гальма дави, провіднику.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка