Смішки́ і сміхуєчки довгий час
Видзьобували ласо живе серце.
Вітайте – стала однією з вас:
Із гуми і пластмаси. Киць, не сердься,
Що міряю аршином, що й мені
Ти відміряла. Я, прикинь, не здохла.
Не вірю, що ти маєшся в вогні:
В таких як ти живого нема й трохи.
Як зараз в мене. Лише інтерес.
Що відчуваю, коли б’ю по рані?
Не дотягла до вас, хоч є прогрес:
Не дістаю консерви про кохання.
Питаюся, чом ти робила це?
Чужим стражданням сплачувала лайки?
Свого кохання квасила винце?
Своєї величі здіймала планку?
Я не змінилась. Так завжди було:
Сторицею плачу свої рахунки.
Все, що там вписано, добро і зло
Отримаєте вищого ґатунку.
Від вдячності не винайшли рятунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2021
автор: Пісаренчиха