Остання (напевне) любов. .


[color="#ad4d1a"]Дні  осені  сліз  стікають  в  пісок..
Меланж  зовсім  зблід  
на  вітті..    А  жаль..

Остання  любов,  сьогодні  ми  -  вдвох..
Осіння  любов..  
Забута  печаль..

А  вітер  листом  шепоче  з  вікном...
Над  твоїм  виском
 блищать  серебром

Прожиті  роки  –  солодкі  й  гіркі  ..
А  в  них  -  наші  дні,  де  ми  ще  такі
щасли́во  -  дурні,  
зовсі́м  молоді..

У  вікнах  туман  знесвічує  день..
І  в  тиші  торкань
я  чую  тебе..

Я  знову  живу.  Збуваюсь  в  тобі…
І  шавлії  дух  
в  цілунку  твоїм

Із  осені  сном,її  полином
злітає  весь  сонм  
наболених  втом  …


..Злегка  шелестить  в  годиннику  час,
затягує  мить,
зсипається  в  нас..
Остання  любов..Осіння  печаль..

І  знову  цей  дощ..

       Початок  начал..  
[/color]





.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2021
автор: Irкina