Мабуть усе колись минеться,
Болючий щем і тихий сум.
А розум стане, як фортеця,
Бо звільниться від чорних дум.
Страхи всі змиются дощами,
З повітр'я зникне сивий дим.
Допоки совість наша з нами,
Не стань для себе ти чужим.
Ти вір у те, що сходить сонце,
Що мудрість людям не чужа.
Що правда поруч з нами бродить,
Жаль, лезом гострого ножа.
Неси усе, що дане Богом.
Тримай це світло у руках.
Усю брехню, там за порогом
Залиш, нехай живе в казках.
Твій вільний розум - як фортеця,
Ясний - ясний, без чорних дум ...
Я вірю, все колись минеться,
Болючий щем і тихий сум.
автор Лариса Мандзюк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2021
автор: -