Нахиливши хвилясту крону,
Дуб схилився і застогнав.
Тужить він.
Сумно йому.
Біля його коренів
Вчора виросла ромашка.
І зав'яла сьогодні.
Жаль. Ромашку.
Він майже закохався , здавалося дубові, що заради неї...УСЕ!
Все що захоче, за один лише погляд...
Ніч вдягне траур.
А вранці він торкнувся її пелюстків...вона всміхнулася дубові, подумавши що то ранковий вітер...
Жаль. Квітку.
Хмари змиють його сльози своїми.
Чому? Нащо він боявся?
Треба було сказати їй, прошепотіти, заспівати. А тепер?! Кому?...
Жаль, жаль, жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92831
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.09.2008
автор: Полли-Анна