С вітило сонце золотом проміння,
Л етіли пта́хи зграями в небе́сах,
А ВІН виходив з дому - рвав коріння,
В далеку, ВОЇН, путь рушав сумлінням,
А би наш ворог пригубив го леза!
У леті вітру набирався сили,
К рилато рвався в бій під шаблі й кулі,
Р ішуче дихав ним, напнувши жили,
А ркан" заводив за братів могили,
Ї х ,,Гопаком" посік під лік зозулі!
Н ебесну Матір кликав у покрову,
І м `я Її - в його вустах мольбою!
Г аряча кров бурлила в пурпурову,
Е кліпсом впавши, в пору вечорову -
Р евниво нісся до врагів жагою!
О чима ,,їв" надвечір та світання,
Я дучий підступ ждав у кожній миті,
М огутній ЛИЦАР, на зорі кохання -
С тояв варто́вий вічного змагання,
Л юбов `ю оповивши небо в житі!..
А ЩЕ Й ДОНИНІ ПНЕМСЯ З ТОГО ҐНІТУ!
В ЕЛИКА БИТВА ВЖЕ НЕ ЗА ГОРАМИ!
А ТАМ І ДЕНЬ НОВИЙ БУДЕ ЗА НАМИ!
14.10.2021 Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2021
автор: VIRUYU