Якихось два роки минуло з тих пір,
Коли об'єднали в одну свої долі...
Минулі за спиною кожен ніс болі
У стоптаних мештах, протертих до дір.
У кожного з них відболіло не раз,
Позаду лишився життя добрий клапоть.
Ніхто не чекав що на долю натрапить,
Здавалося б, у несприятливий час.
Та Небу видніше коли, де і як,
У нього на нас особисті є плани.
Зненацька пролог "написався" роману
І він, стрівшись поглядом з нею… закляк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2021
автор: Патара