Вона йому каже :
Я трохи побуду на дні твоєї зіниці.
А він щось про те, що вона, мовляв, синиця
В руці у нього, підгодована пшоном та салом.
Словом, вони одне для одного були ідеалом.
Потому вона розливає цукрову любов в паперову тару,
А він - непитущий,
тому бере цукерку до рота, до рук гітару,
Запускає руки в акордові звуки малої терції -
Не влучає
І пальці його замість струн чіпляють її серце.
Але вона пробачає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2021
автор: vero.ronica