А осінь, пане, справді -
з о л о т а.
Магічний шурхіт листя під ногами.
Мелодія висока і проста -
між нашими крутими берегами.
Летять журливим вирієм роки.
Дзвенить роса,
настояна на сонці.
А Ви завжди - на відстані руки,
незгасним сяйвом -
вірним охоронцем.
А осінь, пане, пам'яттю доріг
відлунює понад високий берег…
Багряний лист,
лягаючи до ніг,
у вічність відчиняє
жовті двері…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2021
автор: Сонячна Принцеса