Світ без нащадка, то життя в пусте,
Нехай веселе, сите, але тепло - не те.
Бо згадками не можна довго жити,
Вперед потрібно йти, майбутнє щоб створити.
Дивлюсь на внука, то моє зернятко.
Такі вже гарні має оченятка.
І хитра посмішка й розумний погляд тішить.
Ото є Щастя, і воно мене колишить…
© В. Небайдужий. 2021.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2021
автор: Небайдужий