Закохана у осінь жовтокосу,
Де кожен штрих – то витвір її рук:
Мережками у травах квітнуть роси,
Бентежить душу загадковий звук.
Коли клини у синій висі линуть,
Спускаючи болюче вниз «курли»,
То п’ють журу ліси, поля й долини,
Що зодяглись в осінні кольори.
Люблю стрічать осіннє надвечір’я
І цноту ранків пити, мов росу,
Й проснеться у мені любов дочірня,
Котру до днів останніх понесу.
30.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2021
автор: Ганна Верес