Я задрімав, розм’яклим тілом
Вогонь душевний загасив.
Червоним блюдцем сонце сіло,
Таким його я не любив.
Назавтра, знаю, суша буде –
Під вечір раптом задощить,
Нехай мене той дощ розбудить
І з блискавкою загремить.
На сон душі хай гряне буря,
Стан бездіяльності змете
І вітер грозового моря
Від мене втому забере.
Тоді постане ясним світлом
Вогонь, що криється в мені,
Розкриється весняним цвітом
І спалахне вогнем зорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2021
автор: Г. Король