Пролог:
І падали два капці тихо на підлогу,
І віск сльозою обпікав побриті ноги.
Дія 1 (романтична)
Він прикипів на мить. Мить – вічність нині.
Пробило струмом. Сплеск. Вогонь зачах.
На стелі розкуйовджуються тіні.
Нашіптує щось свічка про спасіння,
А гравітація вселяє жах.
Свіча заплакала. Чому ти плачеш?
Що знаєш ти, чого не знаю я?
Невже його я більше не побачу.
Коптиш? Не смій. Здурю огидну вдачу,
А потім, хоч провалиться земля.
Дія 2 (ізотерична)
Пророцтво визріло, купила свічку.
Кому пожертва ? Доля приведе.
Вплітала в косу пурпурову стрічку
Хотіла щастя. Тихе, невеличке,
Звичайне, щоб не більше ніж в людей.
Дія 3 (реалістична з філософським кінцем)
День трудовий зібрав свої турботи.
Осінній вечір морок напустив.
Як завше, стомлена прийшла з роботи.
Електрики немає. Світ застив.
Так добре – в господарстві знайшлась свічка.
Та сама, для інтиму і чудес.
Вечеря – борщ. Теж радість невеличка.
Гріха не станеться без дозволу небес.
Стислий зміст.
Жіночка придбала свічку в оптимістичному сподіванні, що та виконає ритуальну роль при романтичній зустрічі. Однак, перебій в постачанні електроенергії трапився раніше, ніж омріяний контакт. Свічка виконала свою роль, але не в зовсім запланованому сюжеті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2021
автор: Пісаренчиха