Жалість дасть хліба, словами почеше у драмі,
Вмиє сльозами, вмотає в стерильні бинти,
З масністю смальцю скуйовдить своє ори гамі,
Зв’є портулак, та від цього спустошений ти.
Заздрощі рвуть, обдирають, висмоктують простір,
Мул підіймають, пліткують, мінують мости,
Лізуть у кожну шпарину непрохані гості.
Тяжко того, хто все ділить з тобою, знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2021
автор: Пісаренчиха