Ти змалечку привчала
Мене любити світ.
Тоді мені сказала:
"Не рви, дитино, цвіт.
Не ображай комаху,
Даруй живому волю.
Не бачить сенсу птаха
Без неба, бачиш, доню?"
Ти завжди говорила:
"Немає щастя там,
Де ненависть ходила,
Де помста ворогам.
Де є безглузда заздрість,
Вона з'їдає зір.
Не витрачай на марність
Свій вік. Щастя не в тім. "
Навчила мене завжди
Казати правду всім.
Болючу, але справжню
І я пишаюсь цим.
Навчила мене вірності
І щирості людської.
Нема у світі цінності
Цінніше від такої.
Я дякую за все тобі,
Ти в мене вклала душу.
І все, що є тепер в мені
Я в сина вкласти мушу.
Я вдячна, що я маю те,
Що не усім дано.
Прошу пробачити за все...
Мені не все одно.
Н. Малышенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2021
автор: Надія Малишенко