Стало модним ниньки ганити
По чім світ усіх і вся.
Бути в темі межи вовками,
Немов свята ота вівця.
Маріонетки ж бо довкола,
Ще й графомани-паразити.
І шириться ген-ген крамола
Постправдою з трембіти !
Яку програли лицеміри
У карти - підкидного дурня.
Теперички одні вампіри
Вчепились стернею до шкурні.
Що й не відчепиш, хоч би хтів,
Лихої кривди фаворити.
Та врешті допомога слів
"Швидкою " стане голосити.
Аж раптом глянеш просто збоку -
Людина влаштувалась добре -
Має не порошну роботу...
Ну, не вантажник, бігме Боже !
Й знайдеться ручка в кабінеті,
Вірші між тим писать строкаті :
Як важко жити тут поету -
Зло нема кому здолати.
Пора би вже іти додому,
Аби хоч трохи відпочити.
Але не випустиш уяву :
Лукавому потрібно відомстити !
І знов запекле прю триває -
Здається, близиться кінець.
Лиш голод - Пан - той запитає :
" Піди, з'їси хоч холодець...
Бо вистигла давно їда,
А Ти строчиш мов з кулемета.
Затям собі : ця боротьба
Є вічна як сама планета. "
Легко зоною комфорту
Без кісток ламать язик.
Гірко, якщо хтось від шторму
Обрію людського зник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2021
автор: Мандрівник