Все більше кислих буднів, солодких менше свят.
Стихає пісня втіхи, на жаль, – багато втрат.
Болить – лікуй, як можеш, або змирись, звикай,
Та не втрачай надії на тихий світлий рай.
Цінуй того, хто поруч, то, може, ангел твій,
Життя ж не передбачиш – чи дощ, чи суховій…
Забув про милість друга – причина для тривог,
Чинив добро – не згадуй, це пам’ятає Бог.
Довірили таємне – не зрадь, не осуди,
Для всіх коротка стежка від щастя до біди.
Жени з душі образу, позбудься темноти.
Занудьгував, згадавши, – пташиною злети.
Напився вдосталь дьогтю? А на закуску б мед
І затишок, і спокій, квітчастий теплий плед,
Медяник у неділю та кава чи кисіль
Ще й добрий світлий ангел, що всяк лікує біль.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2021
автор: Галина Брич