Як хвильно від нектарної любові
Ще з літа перестиглого й тепер.
Скидає лист багряний вже діброва,
І набігає дощ сльозами з перл.
Симпатія дозріла, в серці ж - клин.
Цей яр глибокий віковий росте.
Хандра крадеться в душу звіром-спліном.
Чи час все перемеле непросте.
Чому вітрець мене штовхає в спину?
Нічого спільного нема у нас.
А знову зустріч - перелив бурштину.
П'ємо нектар, п'ємо любові час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2021
автор: Світлая (Світлана Пирогова)