Тужить осені сопілка
За погожим літнім днем,
Змовкли в полі перепілки,
Джміль басисто не гуде.
Одягли сірі жупани
Ранки й бродять по росі.
Осінь, хоч і строга пані,
Поклоняється красі.
В позолоті соковитій
І садочки, і ліси.
Поглядають сумовито:
«Де пташині голоси,
Котрі ранки зустрічали,
Звеселяли світлий день
І про нічку сповіщали?
Де поділись вони? Де?»
7.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2021
автор: Ганна Верес