Багата осінь на дощі і роси,
На зойк прощальний в небі журавлів.
Трави тепер ніхто уже не косить –
Вона вдяглась у срібло-кришталі.
Міняє осінь часто й вишиванки:
У золотій – обідньої пори,
У сиву – зодягається ізранку,
В імлистій – зустрічає вечори.
Кружляє в вальсі листя пожовтіле –
Останній танець це в його житті,
Сльозинками дрібними запотіли
У вікнах шиби – срібно-золоті.
Осіння казка вабить мою душу,
Аж подих перехоплює краса,
Поки дощами довгими затужить
І тишею поселиться в лісах.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2021
автор: Ганна Верес