Лиш де-не-де росли тополі,
Мов розгубились в Дикім полі,
Та небо мовчки стерегли.
Ширококрилі там орли
Літали гордо понад степом
Та ковили розкішні стебла
Звірятам прихистком були,
Пташині гнізда берегли.
Цей степ безмежний, загадковий,
Козацького коня підкову
Він до сьогодні стереже.
Хоч козаків нема там вже,
Та дух козацький все ж витає,
Орлів все менше теж літає –
Цивілізація прийшла,
Козацьку славу все ж знайшла.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Ганна Верес