Неначе сонячні забави,
Опівдні бачились в ярах:
Повзли травою і стрибали
По черзі тіні. І в полях
Вони ховалися, й не видно
Для ока нашого було.
То ж сонечко, звичайно, винне,
Що мчали ми аж за село.
Цікавими тоді очима
Проводили вчергове їх,
А іноді ще ж і лічили
Гостей тих сонячних своїх,
Або по яру доганяли
Ту незвичайну полосу.
Дитинства щастя незрівнянне
Через життя усе несу.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2021
автор: Ганна Верес