Сонет (Ніч. Тиша простягає свої руки)

Ніч.  Тиша  простягає  свої  руки,
Лиш  іноді,  десь  за  вікном,  на  тлі,
Доносяться  машин  самотніх  звуки
І  світло  пролітає  на  стіні.

Через  дорогу  там  бетонні  вежі
Зливаються  у  чорному  безмежжі,  
В  квартирах  вже  погасли  всі  вогні,
Залишилися  зорі  й  ліхтарі.

Дощить.  Людей  на  вулиці  немає,
Поглинула  все  темрява  й  мовчить,
Холодне  місто  у  задумі  спить,
Осінній  вітер  листя  обриває.

Та  тишу  не  порушує  нічну,
Нікого  не  розбудить  він  од  сну.

27.09.21

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2021
автор: grotath