Кульбабка і Молочай.
Молочай зустрів Кульбабку,
Тай зрадів хлопчина,
Вперше він зустрів дівчину,
Біля свого тина.
Тож схопився, завертівся, яка ж ти гарнюся,
Жовті брови і обличчя, золоте волосся,
Бачити таку красиву, ще не довелося.
Стан гнучкий, сама тоненька, мила та маленька.
Закрутився,зашарівся, бо і сам жовтенький,
Та й такий же миловидний і також гарненький.
Захотів з Кульбабкою він за руки взятись,
Як жовтенький до жовтої, почав залицятись.
Потягнув він до Кульбабки, свої ручки й ніжки,
Тай закапав молочаєм, від натуги, трішки.
Побачила те Кульбаба, і сказала сміло,
Не люблю тебе такого, так не буде діла.
Відвернулась, бо Барвінок до неї схилився,
Підхопив її в обійми й навколо обвився.
Тож мораль така хлопята,
Будьте стриманіші.
Але в міру…
Діять треба рішуче й бистріше.
©В. Небайдужий 2021.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2021
автор: Небайдужий