Колише вітер гілля та й колише,
Листки зрива й кидає попід ноги,
Чому мене тривога незалише,
Чому нема, їм іншої дороги.
Життя коротке, весна, літо, осінь,
Подих весни і сонячне проміння,
Серед суцвіття зваба - ніжна просинь,
Зрадливий вітер, холод, вже тремтіння.
Хлюпоче дощ, відчай, осінь ридає,
Сльозини - краплі стікають до землі,
Певно природа себе так втішає,
Але на серці,чомусь важко мені.
Три пори року, мрії до блакиті,
Жаль час минає , так занадто швидко,
У ваших скринях поховались миті,
Щасливі, радісні, доволі прудко.
Не зупинить - час, вітер, осінній дощ,
Сприйму дари, напевно за потрібне,
Бо зупинить все це не спроможній хтось,
Що дано Богом для нас воно рідне,
Нам залишається лиш привітати,
Як доживу - буду зиму стрічати.
26.09.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2021
автор: Ніна Незламна