Чашка кави в далекій країні,
Неодмінно мене збадьори́ть.
А ці барви, яскраво-осінні,
Нагадають, як сильно болить.
З-під великого шару емоцій,
Просочиться одна лиш туга,
Я живу в протилежному боці,
Наче вільний, але в ланцюгах.
Я поставив собі цю задачу.
Перш за все що свою, не чиюсь.
Я душею по-справжньому плачу,
А вустами неспинно сміюсь.
Різко б'є по мізка́х ностальгія,
Не чекаючи вдалий момент.
Наче вельми страшенна стихія,
Що розламує мислення вщент.
Надає сил жага до вітчизни,
Де чекають мене рідні люди.
Я про них часто згадую ніжно,
До скипіння стискаючи зуби.
І лиш небо однаково синє,
Повертає додому на мить,
А ці барви, яскраво-осінні,
Нагадають, як сильно болить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2021
автор: RomaSolo