Довела Марися мужу:
-Досить нам уже казитись.
Я сказати тобі мушу:
Буде краще - розлучитись.
Отака ось катастрофа!
За порадою помчалась
До куми своєї Софи
(Та вже тричі розлучалась).
-Скоро суд. Я переймаюсь,
Щоби в дурні не пошилась,
У розлученні не каюсь,
Щоб майно мені лишилось.
За сім років ми надбали,
Кумонько, добра багато:
Трохи грошей назбирали,
Є машина, діти, хата…
Гроші в нас на депозиті:
Я боюсь, щоб так не склалось,
Чоловіку - паразиту,
Щоб ці кошти не дістались.
Кума Софа професійно
Мудру голову схилила,
Точно і прямолінійно
Все в деталях пояснила:
-В цьому, головне, Марисю,
Розділити майно й хату,
А за гроші не журися –
Їх поділять адвокати.
Будуть рішення читати,
Що повинна ти радіти:
Найдорожче будеш мати –
Тобі лишаться всі діти!
А житло, майно, машина –
Все на плечі чоловіку,
Із проблемами такими
Нехай мучиться довіку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2021
автор: Катерина Собова