Осінь йшла по перону повільно...
Розуміла, що знову вільна,
що не треба їй більше нікого,
буде жити для чогось свого.
Роззирнулась навколо себе -
яке ясне над нею небо!
Яка гарна погожа днина!
Зрозуміла - вона все ж щаслива!
Осінь йшла, а навколо неї
рум'янилось листя зелене,
розквітали осінні квіти -
Осінь щедро уміла любити.
Дарувала погожу днину,
доглядала сади й городину.
Урожай для людей багатий
готувала щедро до хати.
Ну а ще вона пари єднала,
на весіллях їхніх гуляла.
Вона знала коханню ціну,
що чіпає душевну струну.
А от люди завжди дивувались
звідки в Осені є оця малість -
чи то смутку, чи то безнадії,
хоч навколо краса пломеніє.
Так нікому ще не вдалося
зрозуміти золотокосу.
А сама вона не говорила,
що коханню віддала крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2021
автор: Tanita N