Виростаю з голосних літер
майже-осені,
що притиснулась хребтом-важелем в серце,
Своєю грацією порушила
відлік до мрій,
занурившись надто глибоко,
перетнула межі дозволеного.
Твій простір порушено,
сталевість спрощено,
ані краплі тепла.
Субстанція тіні дощів наповнює все,
що тремтіло всередині від символічного світла
І густина літа безнадійно карбується в пам’яті.
Бо скоро її відсоток досягне нуля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2021
автор: Олеся Шевчук