[b]Осінь знову засмучена й плаче,
Із туги посивіли хмари.
Що ж ти, дощику, бравий юначе,
Так затьмарюєш осені чари?
Дай відчути сповна дух прощання
І дерев, і осіннього квіту.
Дай зробити той подих останній
Вже безсилому теплому літу.
Хай ця осінь у золоті листя
Нам надії і мрі сплітає,
Щоб сніги всі зимові здалися
Білим маревом, білим раєм...[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2021
автор: zazemlena