Репетиції ґонору

                                 [i]«  Дай,  Боже,  нашому  теляті  
                                                                                   вовка  з’їсти...»[/i]
                                                                                                     Прислів’я
Цікаво,  дивно,  підозріло,  –
за  що  совкова  пропаганда
так  неуміло,  отупіло
за  кожну  дію(а  не  діло)
ґарує  нашого  ґаранта?

І  аж  не  віриться,  –  невже
за  те,  що  оплював  чуже?

По-перше,  все-таки,  цікаво,  
як  умудрялися  гієни,
любителі  дурної  слави
не  помічати,  що  лукаве
воно  було  іще  на  сцені,

коли  затюканий  народ  
любив  про  себе  анекдот.

По-друге,  це,  таки-що,  дивно...  
бо  апеляції  єхидни
не  корелюють  зі  статтею,
що  ми  одне  й  те  саме  плем’я,
хоча  й  писаці  очевидно:

«  усі  засвоїли  урок  –
народ  один  лише  совок».

По-третє,  дуже  підозріло,
чому  теляті  закортіло,
як  недотепі  проти  ночі,
заглянути  у  вовчі  очі,
а  не  у...  вічі  гамадрили,

бо  розуміє  світ  увесь,
що  у  очах  еНКаВееС.

І  взагалі,  чого  їм  треба,  
чому  не  лупають  на  себе
або  на  свого  самурая,
який  усе  ще  йде  до  раю,
але  прямує  до  Ереба...

а  наш  зелений  отаман
лижню  намилює  в  Оман.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2021
автор: I.Teрен