[b][i][color="#4d05f7"]Сивини додають не роки
А біда й нерозділений смуток.
Хоч дороги життя нелегкі,
Але пам'ять не дасть нам забути.
Та образи то рани в душі
Що тримають свідомість в полоні.
Всі обмани, як ті міражі
Наче іній осіли на скроні.
Підлі зради - глибокі порізи
Від яких порятунку немає
І потроху крізь них у безодню
Вся любов із душі витікає.
Зупини цей вбиваючий витік,
Вирви ненависть з коренем з серця.
Віднайди в собі сили щоб жити
Черпай воду живильну з джерельця.
Навіть погляд буває цілющим
І в словах є безмежність надії.
Як щитом від очей завидющих
Врятувати добром можна мрії.
Все можливо коли добрі друзі
Посилають за тебе молитви.
Коли Бог всі молитви ті чує –
Додає сил душі далі жити!
Не змарнуй тобі даного шансу -
Все залежить реально від тебе.
Не розтринькай даремно авансу -
Розберись що тобі дійсно треба…
Що… любов, віра, дружба, родина?
Як надіятися, коли сил вже нема?...
Доведи що ти гідна людина,
Тоді всі зрозуміють що все недарма!!!
Не біда що на згарищах нашого болю
З пережитих тривог попелища
Ми не будем молодші з тобою
Просто в нас сивини стане більше...
Ну й нехай…[color="#4d05f7"][/color][/color][/i]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2021
автор: Людмила Лайтер