Вона червона панна,
Із пір’ям в діадемі.
Вона щиро благанна
Місцевій величеві.
О, як бажають в панни
Пелюстки ці зірвати.
Зізнатися в коханні,
Взаємність її мати.
Наважитися жоден,
Не ладен вкрай до неї.
Хоч дихає на ладан,
З любові однієї.
Вона червона панна,
І як троянда квітне.
Й вродливістю принадна
Залишиться самітня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Анна Стейша