Коли вогник надії згасав
Ти мене запалила, мов сонце
Я спочатку не вірив у яв
Бо вона виглядала, мов сон це
Та процес незворотній почавсь
Ти в мені запалила ту свічку
Що чекала на зоряний час
У глибинах душі предковічно
Я повірив у щастя своє
В те, що велич колишня воскресла
Ну а ти, ніби той феєрверк
Спалахнула яскраво – і щезла
І нехай то була тільки мить
Знай, я нею живу ще і досі
І, вдивляючись в неба блакить
Відбиваючу сонячну осінь
Не питай хто іскриться – то я!
Бо любові проміння в мені є
Ти пішла, та заграва твоя
Ще і досі в мені пломеніє…
13.09.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Чорнобривець