Вони удвох, йшли взявшись за руки,
Обрій у мареві… гучні звуки,
Здаля доносивсь барабанний бій,
В обличчя віяв терпкий суховій.
Крок вліво, вправо, на роздоріжжя,
Вже й підіймалися на узгір`я,
Ближче до хмар, впіймати вологи,
В багні втопити, усі тривоги.
Печаль й сумління лишить позаду,
Й навік забути, почуттів зраду,
Що так зненацька ввірвалась до них,
Та, як позбутись, помилок земних?
І вже позаду блиск блискавиці,
Здригалось небо від громовиці,
Й земля вмивалась холодним дощем,
А вони йшли під широким плащем.
Серця вистукували - ти прости,
Ще не зруйновані між нас мости,
Ясні думки ринули у вирій,
У світ кохання, у світ фантазій.
І кожен з них, беріг сподівання,
Бажання збудуться й зірка рання,
Освітить шлях, до щастя й майбуття.
07.09.2021р.
Вірш до картини
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2021
автор: Ніна Незламна