Ти чуєш, село засинає?
У тиші маленьких дібров.
Усе навкруги затихає,
Щоб завтра прокинутись знов.
Послухай кажу, подивися.
Довкола сама темнота.
То вечір над нами схилився,
Лиш чути десь голос кота.
На змореній сонцем травиці,
Сховалась маленька оса.
Вона тут чекає водиці,
До рання, до поки роса.
Послухай малесеньку річку,
Послухай її береги.
Виконують тут кожну нічку,
Симфонію "плачу верби".
А в лісі від запаху хвої,
Можливо лишитись назавжди.
Одразу забудуться твої
І біди і всі негаразди.
Усе це я знаю на пам'ять,
Бо ж виріс у цій атмосфері.
Мене всі ті тонкості манять,
У тій чудернацькій манері.
Ти чуєш, село засинає?
Одразу стає якось легко,
Як жаль, що мене там немає.
Як жаль, що я зараз далеко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2021
автор: RomaSolo