Твоя лагідність - покора
Туринського коня,
Він став ближчим, ніж людина.
Біль просочився багряним
Жовтнем крізь пальці,
Смуток затуманив усе.
Може, то й була та передсмерть,
Коли відмирає чуття,
Здатність до чудувань.
Чи то залягання на дно,
Впадання у сплячку.
З часом бачення вужчає,
Стає вухом голки,
А нитка тчеться
Килимом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Олена Ганько