Побула на риболовлі; ох, ох, ох !
З карасиком змагалися ми удвох,
Хто із нас скоріше клюне, він, чи я,
Бо він – ротом, а я – носом… Затія !!!
У ставочку він, як вдома, красота!
А на мене нападає дрімота...
А природа тихо шепче – подрімай!
Сонце гріє, співа пташка – наче рай!
Тут рибак, якийсь нечемний «згадав мать»,
Аж водою пішла хвиля погулять!
Змовкли птахи… квадратні очі в карасів,
На місцях своїх рибалки… наче всі!
Карасика упіймати, ой, кортить!
Репутацію рибачки - не мочить!
По бережку ходжу – у воду не стрибаю,
Риба зовсім не клює, аж черв'як ридає!
Щось сіпнуло, потягнуло аж на дно,
Такого дива на ставку ще не було!
Вудилище, гне дугою, аж гойдає
Із ряскою черепаху витягаю…
Щоб велику черепаху з гачка зняти –
Головне - від труда кума відірвати…
Кум згорнувся колобочком і дрімає,
Що робити з черепахою, не знаю?
У відро її пустила – хай сидить!
Кум почув, бо вже проснувся, тай летить…
Черепаху гуртом спасали від біди
Більше не ходимо рибалити туди…
Сиджу на кладці самотою тай прохаю –
Куме, швидше повертайся - боюсь, не знаю,
Як бути, коли зловлю рибину велику?!
Бо без тебе, куме я, немов, без’язика!
В.Ф.- 20.08. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Веселенька Дачниця