*****

Пора  прощання,  світла  Персефоно!
Сивіє  день,  безлюдніють  шляхи,
стихають  звуки,  пристрасті,  птахи.
І  "стерео"  ось-ось  -  безжальним  "моно"...

Сніги,  русява  дівчинко,  сніги  

такі  укриють  світ  -  тугі  і  стерплі!  -
Чи  сон,  чи  смерть?  Не  розгадати  суть  -
бо  вірні  квіти  -  похололі  стебла,
уже  байдужі  до  цілунків  Феба  -
услід  тобі  за  Стіксом  проростуть.

Та  поки  сад  мій  не  вдягнувся  в  сіре,
і  стиглим  виноградом  пахне  вись,
на  згадку  -  найтепліший  падолист...

Пресвітла  діво,  викрадена  мріє...

Я  знов  не  вірю  -  вірю  і  не  вірю!  -
що  стрінемось...  Ще  стрінемось  колись

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2021
автор: уляна задарма