Дозріва моя калинонька в саду,
Більш до Тебе на побачення не йду.
Ти мов вітер її віття обламав,
Мені й слова на прощання не сказав…
Налилися гірким соком ягідки,
Про любов нашу забув Ти залюбки.
А можливо її й зовсім не було?
Що було, листям калини замело.
Ждала я , мов день прийдешній, Твій «Привіт»,
Промайнув він, як з калини білий цвіт.
Й полетів , мов за водою листя жмут
Вже мабуть йому немає місця тут.
Відлітають невгамовно в даль літа,
А калина з кожним роком розквіта.
В її кетягах горить червона кров,
А в сердечній рані – стомлена любов…
12.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2021
автор: Валентина Рубан